ЦІ́ЛЬНО, діал. Присл. до ці́льний². Брате, Оружжя з рук не випускай! Учись владати ним, учися Стріляти цільно (Фр., X, 1954, 79); Тож стріляйте, хлопці, цільно, щоб кожна куля влучала в пана (Козл., На переломі, 1947, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 236.

Цільно нар. Мѣтко. Оден пан мав стрільця…. жаден пан так цільно не влучав. Гн. І. 211.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 433.