ЦІЛКО́ВИЙ, вого. ч., заст. Срібна монета вартістю один карбованець. Сім цілкових всунула матінка невістці (Щог., Поезії, 1958, 152); Я— все, що в мене є — тобі оддам: скриню і сто цілкових грошей, і корівку (Барв., Опов.., 1902, 89); Величний служитель щось буркнув їм, миттю прийняв від Обеременка цілковий і впустив мужиків у будинок (Ільч., Серце жде, 1939, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 232.