ЦІЛИ́ННІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до ціли́нний 2. З ранку до вечора нишпорила [Любов Прохорівна] по кишлаку, понад саєм, під горами. Кожен куток захоплював своєю новизною й цілинністю (Ле, Міжгір’я, 1953, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 231.