ЦІДИ́ЛЬЦЕ, я, с., розм. Те саме, що ціди́лко. З-під цідильця бляшаної підливачки засичала вода (Коб., III, 1956, 474).

&́9671; Зоста́вся [як] на ціди́льці — попався на брехні. Зостався як на цідильці (Номис, 1864, № 6786).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 225.