ЦІ́ДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до ціди́ти.

2. у знач. прикм. Якого цідили; проціджений. Ціджений бульйон.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 225.