ЦІВКОТІ́ТИ, ти́ть, недок., розм. Підсил. до ці́вкати. Проминув шуліка, і кури знову зграєю сходяться,.. цівкотять, розривають гній своїми ніжками… (Мирний, І, 1954, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 225.