ЦЯЦЬКО́ВАНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до цяцькува́ти. Кудрявець розповідав, як, розкопуючи один курган, знайшли стародавню колісницю, цяцьковану зовні різними кістяними прикрасами (Коцюба, Нові береги, 1959, 305); Важка чаша Кастель-Дуранте, блакитна, як італійське небо, цяцькована білими грифонами, арабесками і амурами, завжди привертала увагу гостей (Донч., III, 1956, 43); Віктор побачив високу худорляву постать дівчини в чорному оксамитовому платті, цяцькованому срібними зірками (Донч, V, 1957, 461); Я розглядаю Гретхен, наче якусь бездушну, але дорого цяцьковану річ (Кол., На фронті.., 1959, 173); На узгір’ї світлім Ми спочивали серед буйних трав, Цяцькованих, мережаних квітками (Рильський, III, 1961, 194).

2. у знач. прикм. Прикрашений, оздоблений (про предмети, речі і т. ін.). Валка простувала величезним майданом з витолоченою травою.. і під’їхала до величезних цяцькованих воріт (Досв., Гюлле, 1961, 69); А щодо давньої, цяцькованої збруї.., скажу, що гідне похвали Сідло найвищої (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 334); // Розмальований (про посуд, будівлю і т. ін.). — Скільки правиш за макітерку? Ось гроші! — і виклав [дядько] на цяцькований таріль два подвійні динари (Ільч., Козацьк. роду… 1958, 183); Хата була стародавньої краси, уставлена лавами й скринею, на полицях повно цяцькованих тарілок (Ю. Янов., II, 1958, 215); Спробувала була Яресьчиха влаштувати його пастушком до багачів. Повела його до цяцькованих гачків, під бляшані крівлі (Гончар, I, 1959, 8); // Прикрашений візерунками, мережаний (про тканини). — Оце так! надіну оту цяцьковану юбку! Скажуть люди, що я ряба та периста, як наша телиця (Н.-Лев., VI, 1966, 379); В учителя й справді гарно було. Стіл застелений був скатертиною цяцькованою (Тесл., З книги життя, 1949, 42); // З начепленими прикрасами (про живі істоти). Цяцькований Осел придбав нову біду: Де не повернеться, усе не до ладу, Чи шкоду втне — не подарують, Почують, що дзвенить — палюгою частують (Гл., Вибр., 1951, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 257.