ЦЯ́ЦЬКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., з ким — чим і без додатка, розм.
1. Тішитися, забавлятися з ким-, чим-небудь. Посидів дядько, подивився на мене, на дитину, почухав свою голову.— Оттак,— каже,— Варко. Якби дома була, то може б і замужем, давно була, а то тепер і цяцькайся! (Мирний, І, 1954, 87); [Олеся:] Яку ви з мене хотіли зліпити, такою я і вдалася — ні краща, ні поганша. Зліпили дядю, на себе глядя, а тепер і цяцькайтесь (Кроп., II, 1958, 252)
2. Те саме, що па́нькатися. — То цілувались зо мною, цяцькались, а тепер деруть носа вгору і трохи не плюють мені в лице..— репетувала писарша (Н.-Лев., IV, 1956, 137); Невже ж Голда.. так швидко забула його і зв’язалася з Федором? А коли це так, то нічого й щадити її почуття, нічого з нею цяцькатись (Ткач, Арена, 1960, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 257.