ЦЯ́ТКА, и, ж., розм.
1. Маленька пляма на чому-небудь. Аж ось на шибці ясніє цятка. Щось гаряче, щось золоте продирає, прогризає в замурованій шибці дірочки, проціловує (Вас., Незібр. тв., 1941, 38); Чорний шар землі край ями все збільшувався, насподі сірів новий шар мішаної породи, покроплений білими й рудими цятками вапняку, глини (Досв., Вибр., 1959, 322); Під чорним каменем живе старий вужак — такий старий, що жовтогарячі цятки на лакованій голові вицвіли і стали білими, як кружальця з березової кори (Донч., IV, 1957, 105); Передо мною були просто цятки краски, а крізь них просвічували грубі нитки з полотна (Л. Укр., III, 1952, 598); *У порівн. Тоненький промінь чах і коливавсь, мов жовта цятка (Сос., II, 1958, 379); // Мітка, слід, пляма і т. ін. від чого-небудь. Учитель фізики підводив голову, й на обличчі ще дужче виднілися сині цятки — опалення від вибуху міни (Чорн., Пісні.., 1958, 54); Семен Петрович.. дуже худа й висока людина, з обличчям, покарбованим дрібними синіми цятками… (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 36); Мов та пава проплива [дама].. На щоці дві мушки-цятки. На панчохах чорні п’ятки. Ну, не дама — а реклама! (С. Ол., Вибр., 1959, 251); Вироби народної кераміки [Закарпаття] прикрашені типовими мотивами — вужиками, цятками, хвилястими й прямими лініями, гілочками (Нар. мист.., 1966, 64); // Щось дуже віддалене, ледь помітне. На лимані десь далеко-далеко замиготіли золоті хвильки. Ген-ген чорніють якісь темні цятки й наближаються: то либонь пливуть на човнах забродчики (Н.-Лев., V, 1966, 171); Один раз Тарас показав синам на маленьку цятку, що чорніла далеко, й промовив: — Гляньте, дітки, он скаче татарин (Довж., І, 1958, 226); А на морі синім, у ясній пустелі, Цятки пароплавів в далечінь пливуть (Черн., Поезії, 1959, 411); *У порівн. В небі жайворон цяткою мріє (Бойко, Про 17 літ, 1958, 62).
&́9671; Диви́тися (вдивля́тися і т. ін.) на одну́ ця́тку — нерухомо дивитися кудись, на щось. А очі божевільно-нерухомі втупила [Гаїнка] в одну якусь цятку і так сиділа, мов витесана з білого каменю (Гр., II, 1963, 431); Комсотні дивився в одну цятку на дні човна (Десняк, Опов., 1951, 20); З ця́тка́ми; В ця́тка́х; В ця́тку: а) з малюнком у формі маленьких кружечків. На тобі перкальова [перкалева] сукня, червона з білими круглими цятками (Фр., IV, 1950, 364); У Терезки через плече була перекинута голуба матерія в білу цятку (Томч., Готель.., 1960, 244); б) з плямами, що відрізняються кольором від основного забарвлення. — Добрі господарі худобу тримають у хаті,— мовив Антон, заздрісними очима розглядаючи рудого в білих цятках бичка (Чорн., Визвол. земля, 1959, 17).
2. Графічний значок для умовного позначення чого-небудь; крапка. Якась мелодія із-під руки спроквола, Іще німа для всіх, крім нього лиш, росла Цятками чорними на білому папері (Рильський, Поеми, 1957, 237); З цілим світом говорить рука худорлява радистки іскрометним ключем своїм: цятка-тире, цятка-цятка-тире (Бажан, Політ.., 1964, 22).
3. перен. Дуже мала кількість, частина чого-небудь. Цей ліс, цей будинок…— це все мала, безкрайньо мала цятка, що крутиться в необмежнім ефірі, що кудись несеться в безмежності… (Рильський, Бабине літо, 1967, 65); Точиться з узлісся повітря смарагдове. Черпає повним жбанком його найменша цятка (Тор., Ужинок, 1946, 176).
4. Те саме, що кра́пля 1. Дорохтей.. на кутніх зубах спробував золото, кинув його з цяткою крові на стіл (Стельмах, І, 1962, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 255.