ЦЮ́ЦЯ, і, ж., дит. Собака, собачка. Спекла Луця: не схоче їсти й цюця (Номис, 1864, № 12285); Мале перед цюцею заздалегідь уже танцює і хвалиться цюці, що тато прийде, і танцює, взявши цюцю за лапки (Барв., Опов.., 1902, 442).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 254.