ЦЬО́МКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. перех. і без додатка. Те саме, що цмо́кати 2.
2. Співати (перев. про кропив’янку). Десь цьомкала кропив’янка (Мирний, III, 1954, 304); Сонце.. непорушно висіло в голубій безодні і так нестерпно пекло, що навіть галасливі кропив’янки поховались у кущах і не цьомкали (Юхвід, Оля, 1959, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 259.