ЦЬВО́ХНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., кого, що, по кому — чому, на кого — що і без додатка, розм. Однокр. до цьво́хкати. Взяв він воли за налигач, цьвохнув батогом, іде та й приказує: — Гей, воли, цабе (Укр.. казки, легенди.., 1957, 325); Гамарис цьвохнув коника батіжком, і він вистрибом побіг по подвір’ю (Минко, Вибр., 1952, 50); Після промови діда всі сіли на віз, Дмитро цьвохнув на коні (Гжицький, У світ.., 1960, 100); Їздовий сів у передок, цьвохнув, і ресорний візок на гумових шинах легенько покотився, прокладаючи за собою м’яку колію (Гончар, III, 1959, 166); — А Секлетину-птичницю бив [Тришка]. Вона ото й розказувала. Як цьвохне,— каже,— то кров так цівкою і стрибне вгору! (Мирний, IV, 1955, 337); — Ма-а-мо-о! — покликав іще раз Івасик і щосили цьвохнув прутиком по жовтій голівці кульбаби (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 83); Заіржала коняка. Цьвохнув батіг… Гавкнула собака… Тихо… Спать… (Вишня, І, 1956, 60); Куля цьвохнула повз Михайлове вухо, відщепила скіпку од котушки, заплуталась у кабелі (Збан., Сеспель, 1961, 250); Анатоль підвівся до затулки, але метка кулька попередила його, лагідно цьвохнувши над головою (Кач., II, 1958, 351); // безос. Ззаду вибухнуло щось і побіля вуха цьвохнуло (Головко, І, 1957, 100); *Образно. Цьвохнуло слово Змії, мов кий: — Кусатися — звичай у мене такий! (Нех., Казки.., 1958, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 258.