ЦУЦУ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Підкликати собаку. «Нехай цуцукають… Мене сим не зведуть. Поки самі сюди обід не принесуть!» (Г.-Арт., Байки.., 1958, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 253.

Цуцукати, каю, єш, гл. Звать собаку крикомъ: цуцу! Нехай цуцукають…. Мене сим не зведуть. Г. Арт. (6. 1861. ІІІ. 84).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 438.