ЦУ́Р’Я, ї, ж., діал. Лахміття. Вівчар тяжко зітхнув: — Н-но, ледве вибрався з біди! То що робити далі? Ніякого майна, лиш цур’я на плечах (Три золоті сл., 1968, 19);

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 252.