ЦУПКЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до цупки́й. Тітка Векла обходила повагом Ганнині буряки — такі виплекані, охайні, цупкенькі й наче аж веселі (Ю. Янов., Мир, 1956, 32); Тиснучи по черзі дівчатам руки, Кіндрат Дорофійович признався: — ..Дівчатка ви хоч дрібненькі, зате цупкенькі. Збережу вашу ланку (Логв., Літа.., 1960, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 249.