ЦУКРУВА́ТИСЯ, у́ється, недок. Те саме, що цукрува́тіти. Він обережно перекручував стеблинку, не відриваючи грона, щоб ягоди сохли й цукрувалися на сонці (Тулуб, Людолови, I, 1957, 289).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 248.