ЦУКРИ́СТИЙ, а, е.

1. Який містить у собі цукор; багатий на цукор. Ось вони тут, її буряки, важкі, дебелі, цукристі. Тільки копай та вези на цукроварню (Кучер, Трудна любов, 1960, 57); Він виростив новий горох: цукристий, ранній, високоврожайний (Минко, Повна чаша, 1950, 74); Плоди [абрикоси] середнього розміру, округлі, трохи здавлені з боків, злегка опушені, досить соковиті, цукристі (Сад. і ягідн., 1957, 22); // Який смаком нагадує цукор.

2. спец. Який має структуру цукру (у 2 знач.). До вуглеводів належить цілий ряд крохмалистих і цукристих речовин (Шк. гігієна, 1954, 272); Цукристі речовини з кукурудзи широко застосовуватимуться в різних галузях харчової промисловості (Наука.., 7, 1956, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 247.