ЦУКЕ́РКА, и, ж. Солодкий кондитерський виріб, вигот. з різних продуктів, зварених з цукром, що має вигляд невеличкого шматочка, кульки, плиточки і т. ін. Артем зайшов до крамниці. Хотів до бабиних горішків купити ще для Василька цукерок (Головко, А. Гармаш, 1971, 511); До інших кишень було сховано булочку й яблуко, а онукові запропоновано довжелезну, мов дитячий зонтик, червону цукерку з китицями (Ю. Янов., II, 1954, 109); Читав він запоєм, ..читав усе, що потрапляло до рук: вірші, обгортки від цукерок, політекономію, циркуляр, казку, роман, підручник геометрії… (Донч., II, 1956, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 246.