ЦО́КОЛЬНИЙ, а, е.

1. Прикм. до цо́коль 1; // Який є цоколем. Іноді з каменю викладають тільки нижню, цокольну частину паркана, зверху якої проходить легкий дерев’яний штахет звичайного типу (Жилий буд. колгоспника, 1956, 23); Вся цокольна частина мінарета заново облицьована мармуровими блоками (Веч. Київ, 1.ХІІ 1967, 4).

Цо́кольний по́верх — поверх, розташований на висоті цоколю. Вестибюлем пишно іменується частина коридора на цокольному поверсі поміж парадними дверима та сходами (Шовк., Людина.., 1962, 239).

2. Прикм. до цо́коль 2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 244.