ЦО́КАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Стукатися об щось. В хмарах пилу клубочилися чорні хмари овець, пропливали, цокаючись рогами, розкішні корови (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 539).
2. Торкатися своїм келихом (чаркою і т. ін.) келиха (чарки і т. ін.) іншого (на знак привітання, поздоровлення тощо). Пани снували від одного столу до другого, цокались чарками, дзенькали тарілками, стукали ножами, виделками (Мирний, III, 1954, 287); Князь підносить чару і цокається нею з одною Клавдою (Вільде, Пов. і опов., 1949, 186).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 243.