ЦМА́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що цмо́кати 1. — Я тепер така багата, що зайва корова мені тільки клопіт! Спочатку ніхто не вірить, а як розповім, то всі тільки цмакають… (Ю. Янов., II, 1954, 182); Прийшла дівчина в кожушку, закутана по самі очі в теплу шаль. Бійці цмакали язиками (Тют., Вир, 1964, 489); Такого шовку на мені ще зроду не бувало. В магазині підходила, торкалася, цмакала, а купувать не купувала (Ряб., Жайворонки, 1957, 52); Хаброня, покуштувавши вина з стакана, ще й губи облизала. Як почала вона цмакати та облизуватись, я й не втерпіла (Н.-Лев., III, 1956, 253).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 241.