ЦИ́ЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що ци́цька.— Ти мене не вчи! —раптом скипів Оксен.— Ти ще мамину цицю смоктав, коли я ферму організовував (Тют., Вир, 1964, 121).

&́9671; Жа́ба ци́ці дасть див. жа́ба¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 223.

Циця, ці, ж. Дѣтск. = Ци́цька. Ум. Ци́цінька, цицуня.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 430.