ЦИФЕРБЛА́Т, а, ч. Деталь стрілочного вимірного приладу, яка являє собою пластинку з нанесеними па неї шкалами, цифрами, написами, знаками для відліку вимірюваної ним величини чого-небудь. Тільки з початку XVIII століття почала з’являтися на циферблаті хвилинна стрілка. А з початку XIX століття з’явилась і секундна стрілка (Цікава фізика, 1950, 11); Крига все частіш позирав на стрілку компаса та звірявся з циферблатом крокоміра (Трубл., Хатина.., 1934, 46); Кесар ліниво зиркнув на циферблат лічильника [таксі] (Збан., Курил. о-ви, 1963, 38); *Образно. Щасливий і веселий, він глянув на високе небо, але то вже було не небо, а грандіозний блакитний циферблат, і обертались по ньому величезні стрілки, схожі на кам’яний шлях (Гончар, III, 1959, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 222.