ЦИТРИ́НОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до цитри́на. Насамперед [на Капрі] — виноград.. Рядом з ним садки, повні помаранчевих і цитринових дерев (Коцюб., III, 1956, 332); Він жалісно глянув на жовтаву рідину, в якій плавали цитринові зерна (Кучер, Чорноморці, 1948, 79); // Який складається з цитрин. Та як пішли у їх магнолії, гранати, Мигдалів пахощі та цитриновий ліс, .. Не міг він стерпіти (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 109); // Вигот. з соку цитрин. [Рафальський:] Дайте-но мені з цитриновим сиропом (П’є потроху воду) (Коч., II, 1956, 272).
&́9651; Цитри́нова кислота́ — те саме, що Лимо́нна кислота́ (див. лимо́нний). Балоун висловив думку, буцімто цитринову кислоту роздають для того, щоб легше було людей голодом морити (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 520).
2. Кольору шкірки стиглих плодів цитрини; світло-жовтий. Ліс осінньої пори був наче кований з ясної міді, у цитринові мантії вбралися кущі глоду, золоті шапки зодягла береза (Ю. Янов., Мир, 1956, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 221.