ЦИТРИ́Н, у, ч., мін. Прозорий різновид кварцу жовтого кольору, який у шліфованому вигляді схожий на золотистий топаз. Забарвлений у різні відтінки фіолетового кольору [кварц] має назву аметисту, жовтий — цитрину (Курс заг. геол., 1947, 54); Але загляньмо в казковий Карадаг, цей древній останець вулкана. Тут ви зустрінете і смугастий халцедон, і різнокольорові агати, і ніжно-фіалкові аметисти, і лимонно-жовті цитрини (Знання.., 2, 1967, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 220.