ЦИТА́ЦІЯ, ї, ж. Дія за знач. цитува́ти. Досить часте звертання Шевченка до цитації з гоголівських творів, до образів великого російського майстра слова свідчить про міцні зв’язки Шевченка з художніми творами Гоголя (Мовозн., XVII, 1962, 38); // Наведені цитати як результат цієї дії. Тамара охоче говорила про поезію і судила про неї не по-дилетантськи. Неточні цитації, замінені наспіх рядки — того Ярослав уникав при ній. Вона судила тверезо, жорстоко, але не холодно (Мушк., День.., 1967, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 220.