ЦИТА́ТКА, и, ж. Зменш.-пестл. до цита́та. [Родіон: ] Я просив вас цитатку про дисципліну. Знайшли?.. [Струна:] А може, без цитатки обійдеться?.. (Корн., Над Дніпром, 1960, 31); [Ярчук:] Ти що тут наодинці розважаєшся? [Вася:] Та стенографістка твоя… цитаткою тут мене одною стукнула (Мик., І, 1957, 377).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 219.