ЦИ́СТА, и, ж., біол. Цупка оболонка, що утворюється навколо деяких найпростіших організмів за несприятливих зовнішніх умов або в певні моменти їх життєвого циклу, а також одноклітинний рослинний або тваринний організм, тимчасово вкритий щільною оболонкою. При висиханні водойм тіло амеб вкривається щільною оболонкою — утворюється циста (Зоол., 1957, 9); Зимує нематода в грунті у вигляді яєць, набитих у материнську шкірку, яка перетворюється на.. цисту (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 181); Життя у латентному стані — у спорах, сім’ях або цистах — може зберігатися невизначений час, можливо і геологічні віки (Вибр. праці В. І. Вернадського, 1969, 238).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 219.