Про УКРЛІТ.ORG

циркач

ЦИРКА́Ч, а́, ч., розм. Артист цирку. Колись він бачив циркача, який тягав з усіх кишень гроші, хоч він їх туди й не клав (Збан., Курил. о-ви, 1963, 21); Шеф іноді дивився на наші вправи, виказуючи знання спорту. Чорт же його відав, що він був свого часу циркачем і навіть влаштовував змагання атлетів! (Ю. Янов., II, 1954, 23); *У порівн. Помбух, як добрий циркач, пірнув пухленькими руками у ворохи і подав головбухові книгу (Ле, Міжгір’я, 1953, 175); // перен. Спритна людина, здатна на будь-які витівки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 217.

вгору