ЦИ́РКА, и, ж., діал. Мережка, що складається з елементів, які нагадують літеру «ж»; використовується перев. для прикрашення рукавів святкової жіночої сорочки. Вишивають [дівчатка] шовками гарні-прегарні хустиночки, прибирають цирками сорочки (У. Кравч., Вибр., 1958, 409).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 217.

Цирка, ки, ж. Родъ мережки 1. Шух. І. 155, 156. См. Ціркованик. Ум. Ци́рочка. А я свому миленькому сорочку мережу. Ой мережу та й мережу, цирочки цірую. Гол. II. 383.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 430.

ци́рка — у народній вишивці — мережка, що складається з елементів, які нагадують літеру «ж»; використовується перев. для прикрашання рукавів святкової жіночої сорочки.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 631.