ЦИНІ́ЧНО. Присл. до цині́чний 2. Лиш князь сидів, цинічно усміхався, очима знак якийсь давав мені (Фр., XII, 1953, 364); Здійснювалось масове знищення населення. Про це відверто і цинічно говорили гітлерівські головорізи (Цюпа, Україна.., 1960, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 215.