ЦИНК, у, ч. Хімічний елемент, ковкий метал синювато-білого кольору. Доторкнувшись до штабелів цинківок з динамітом, його пальці в темряві полізли по холодному цинку (Ле, Міжгір’я, 1953, 243); Тепер у нашій країні досить широко застосовують мікродобрива, що містять бор, мідь, марганець, цинк, кобальт, молібден, йод та ін. (Наука.., 2, 1957, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 215.