ЦИКУ́ТА, и, ж. Трав’яниста багаторічна отруйна рослина родини зонтичних, яка росте біля води; вех. Небезпеку для здоров’я людини являє собою і отруйний вех, або так звана цикута, що росте на болотах і берегах водойм, у вологих місцях. У народі його ще називають інколи вовчим молоком (Хлібороб Укр., 6, 1967, 39); // Отрута, виготовлена з цієї рослини. *Образно. Подія кожна, кожна новина, Мов гостре лезо, ранять мою душу. Невже цикуту роздумів до дна Всю, по краплині, випити я змушу? (Дмит., Осінь.., 1959, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 214.