ЦИКЛО́П, а, ч.

1. У давньогрецькій міфології — велетень з одним оком на лобі. Цілих десять років мандрував Одіссей по морю. Побував він на острові циклопів, однооких велетнів, які пасли отари кіз та овець (Іст. стар. світу, 1957, 71); Може, де й справді на світі живуть лотофаги щасливі, Може, існують ще й досі страшні одноокі циклопи? (Рильський, І, 1960, 185); Праворуч, на розі, ніби в скляній банці, сидить регулювальник руху, і від ранку до дванадцятої ночі в світлофорі миготить то зелене, то червоне, то жовте кружальце, немовбито блимає своїм єдиним оком міфічний циклоп… (Коп., Земля.., 1957, 47).

2. Дрібна членистонога тварина ряду веслоногих ракоподібних, що живе перев. у прісноводних водоймах. Їжею риб є не тільки дафнії, а й одноокі рачки-циклопи, ще дрібніші, ніж дафнія (Зоол., 1957, 40); На Україні печерна фауна представлена виключно безхребетними істотами — окремими видами циклопів .., мокриць, псевдоскорпіонів, стоніг, жуків (Наука.., 1, 1972, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 213.