ЦИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Видавати характерні свистячі звуки, що нагадують звук «ц».

&́9671; Ци́кати крізь (че́рез) зу́би — плювати крізь зуби з характерним свистячим звуком. Вогнища потухли за стіною, лише вартові голосно позіхали та курили городняк, цикаючи через зуби (Ю. Янов., І, 1958, 128).

2. на кого. Зупиняти кого-небудь або забороняти що-небудь окриком «цить», «цс»; погрозливо гримати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 211.