ЦИГАНЯ́, я́ти, с. Те саме, що циганча́. Тижні минають, як стоїть йому циганя перед душею. І він бачить його, як тогді стояло… в мізерній одежині… (Коб., І, 1956, 539); Сидить мале циганя, коня виїжджає, А старий — його й коня Нагайкою крає (Рудан., Тв., 1959, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 210.