ЦИ́БА, и, ж., діал. Довга нога. Раптом загримів усього натовпу регіт: — От тобі й каліка! Казали — безногий, а в нього дивіться, які циби (Вас., II, 1959, 342).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 205.

Циба, би, ж. Длинная нога. А я тому журавлю циби-ноги переб’ю. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 428.