ЦЕ́РКІВЦЯ, і, ж., заст. Церковця. На горбочку притулилась убогенька церківця (Барв., Опов.., 1902, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 202.

Церківця, церковця, ці, ж.

1) Ум. отъ церква.

2) мн. Церковці. Родъ орнамента въ вышивкѣ. Гол. Од. 73. Colb. I. 49.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 427.