ЦЕРКОВНОСЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. Служитель у церкві; церковний паламар. Численне духовенство, роблячи останні приготування, теж, видно, переживає, хвилюється за успіх параду: то один, то інший з церковнослужителів неспокійно поглядає на спохмурніле, що швидко заволікається тучами, небо (Гончар, II, 1959, 358); Очевидно, в одній з братських церков він [Дорофеєвич] виконував ще й обов’язки церковнослужителя, але не був духовною особою в повному розумінні цього слова (Рад. літ-во, 3, 1958, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 204.