ЦЕРА́ТОВИЙ, а, е. Прикм. до цера́та. Сонце запалило криваві вогні на цератовім брилі Семена (Коцюб., II, 1955, 378); У своєму кабінетику, на цератовому дивані, спав Коляда (Зар., На.. світі, 1967, 101); Шульга сів знову на канапу, запустив руку за борт піджака, дістав записну книжку у цератовій палітурці (Рибак, Час.., 1960, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 201.