ЦЕНТУ́РІЯ¹, ї, ж.

1. У Стародавньому Римі-частина легіону, військовий підрозділ, який налічував сто чоловік.

2. Розряд громадян за поділом населення згідно з майновим цензом.

ЦЕНТУ́РІЯ², ї, ж. Те саме, що золототи́сячник. В науковій медицині вживається «трава центурія», з якої в суміші з іншими гіркими травами (а то й самої центурії) готують гірку настойку (Лікар. рослини.., 1958, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 200.

Центурія, рії, ж. Раст. Erythraea Centaurium L. Вх. Пч. II. 31. ЗЮЗО. І. 122.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 427.