ЦЕНТРОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до центр 1. Центрова точка.

2. Розташований у центрі (у 2 знач.), в середині чого-небудь. Базою при обробці хвостового різального інструмента на металорізних верстатах є центрові отвори і зовнішні центри (Технол. різального інстр., 1959, 96); Центрова лінія; // у знач. ім. центрови́й, вого, ч. Те саме, що Центрови́й граве́ць. На думку більшості тренерів, найдефіцитніше амплуа баскетболу — амплуа центрового (Рад. Укр., 24.VI 1967, 4).

Центрови́й граве́ць — центральний нападаючий у баскетболі.

3. техн. З яким-небудь центральним пристроєм. Центрови́й све́рдел; Центрове́ свердло́ — свердел, який має між двома різцями центральне вістря. Центрові свердла.. застосовують для свердління впоперек волокон неглибоких отворів (Стол.-буд. справа, 1957, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 200.