ЦЕНТРИФУ́ГА, и, ж. Машина або прилад для поділу суміші з сипких тіл чи рідин на складові частини дією відцентрової сили. У напівкоксових смолах вода міститься звичайно у вигляді емульсії. Внаслідок фугування цієї смоли на центрифугах процент емульсованої води доводиться до 0,2-0,3 (Шляхи розв. пал. пром.., 1958, 92); Уповайченков крутнув ложкою так, що шматки розкипілої риби закружляли в казанку, як у центрифузі (Перв., Дикий мед, 1963, 251); // Прилад для фізіологічних випробувань, для тренування космонавтів і т. ін. Він [Ціолковський] писав, що провів деякі досліди для з’ясування впливу на організм радіального прискорення, обертаючи в центрифузі комах і курчат (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 3); Комплекс спеціальних тренувань і випробування [космонавтів] включав:..— тривале перебування в спеціально обладнаній звукоізольованій камері;— тренування на центрифузі;— парашутні стрибки з літаків (Наука.., 5, 1961, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 199.