ЦЕНЗУРО́ВАНИЙ, а, е, заст.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до цензурува́ти.

2. у знач. прикм. Перевірений цензурою (у 3 знач.). Чи нема у вас [Б. Грінченка] цензурованих примірників Ваших драм? (Сам., II, 1958, 469); Цензурований примірник «Лимерівни», який зберігається в Державній театральній бібліотеці ім. А. В. Луначарського в Ленінграді.., дозволяє встановити цензорські втручання в її текст (Рад літ-во, 6, 1957, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 196.