ЦЕ́НЗОР, а, ч.
1. У Стародавньому Римі — урядова особа, яка оцінювала майно громадян, стежила за надходженням податків тощо.
2. Урядова особа, яка здійснює цензуру (у 2 знач.). Мені доводилось писати афіші та оголошення в газети, носити афіші до цензора й до друкарні (Минуле укр. театру, 1953, 29); Він довів цензорові, що тут немає ніякого криміналу, коли автор вдається до цензури (Мирний, V, 1955, 430); // заст. Учень, який стежив за порядком у старій школі, оцінював відповіді інших учнів, записував оцінки і т. ін. Цензор Заяць порозміщував нас [школярів] у лавках відповідно до росту — менших напереді, а більших назаді (Фр., IV, 1950, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 196.