ЦЕЛУЛО́ЇД, у, ч. Тверда пластична легкозаймиста речовина з нітроцелюлози й камфори, що вживається для виготовлення галантерейних виробів, іграшок, фото— та кіноплівок і т. ін. Він дістав загорнену у целулоїд червону книжечку та дав її в руки командиру партизанського загону (Рибак, Час.., 1960, 270); — Ти вздовж фронту не лети, Кулябко,— сказав старший лейтенант, водячи чорним нігтем по тьмяному целулоїду планшета.— Держи на Бердичів (Перв., Опов., 1970, 71); Я робив його [кінофільм «Щорс»] з таким почуттям, начебто моя творчість здійснювалась не в мізерному целулоїді, а в камені чи в металі (Довж., І, 1958, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 194.