ЦЕЗУ́РА, и, ж.

1. Обов’язкова для певного віршованого розміру пауза всередині віршованого рядка. Епічно-піднесеному, урочистому тонові розповіді цілком відповідає шестистопний ямб «Каменярів», так званий олександрійський вірш, з цезурою після третьої стопи (Рад. літ-во, 2, 1963, 95).

2. Межа між частинами музичного твору.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 192.