ЦЕГЛЯ́СТИЙ, а, е. Який нагадує цеглу (про колір); жовто-червоний. Вивертався [Лазар] у кріслі, одкидав ноги у довгих халявах, підпирав боки у жовтій сорочці й сердито наморщував сіре у цеглястих плямах обличчя (Коцюб., II, 1955, 200); — Забейко, я моделюю на клієнтці, пригляньтеся, це вам придасться! — Клієнтка — це жінка нотаря. Матеріал — цеглястий жоржет (Вільде, На порозі, 1955, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 192.