ЦЕБЕ́РКА, и, ж. Конічна перев. дерев’яна посудина з дужкою для носіння і зберігання води та іншої рідини; відро. Двоє дівчаток пронесли удвох одну цеберку з водою в ворота до коней (Головко, Літа.., 1956, 4); За стойкою буфету я раптом побачив дерев’яну цеберку з водою (Сміл., Сашко, 1957, 202); Коло дровітні в нього стоїть цеберка з смолою, якою він насмолює свої діжки (Ів., Опов., 1949, 68); Чути, як гелгочуть на подвір’ї гуси і біля колодязя дзенькають цеберки (Донч., І, 1956, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 191.

Цеберка, ки, ж. Желѣзное ведро.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 426.

цебе́рка = цебе́рко = цебри́ця — конічна, перев. дерев’яна, посудина з дужкою для носіння і зберігання води та іншої рідини; відро. А там он — з сусідньої гори — співаючи, іде солдат з цеберком (П. Тичина); Іди, іди, дощику… цебром, відром, цебрицею зо всякою пашницею (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 629-630.