ЦВІТІ́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. цвісти́. Любив Головатий степ і в ранню пору весняного пробудження, і в час цвітіння, і в дні його прив’ядання (Добр., Очак. розмир, 1965, 22); З перемогою Великої Жовтневої соціалістичної революції починається могутнє зростання і цвітіння національних культур всіх народів СРСР (Рильський, III, 1956, 144); У ставку, де мешкав чир, щороку спостерігалось буйне цвітіння води і масовий розвиток нитяних водоростей (Веч. Київ, 29.I 1968, 4).

2. збірн. Квіти на рослині. Скільки сягає ваше око, по запалому обрієві за узвишшям, на якому ви зупинились, ви не бачите нічого, крім буйного біло-рожевого цвітіння (Смолич, День.., 1950, 55); Здавалось: ти ідеш до мене, Неначе місяць до зорі, І розцвілися буйно клени, Цвітінням сплівшись угорі (Стельмах, Жито.., 1954, 163); То ж мені, тільки слово майне, Що ім’я твоє враз нагадає, Давній спогад обпалить мене, Мов у лузі цвітіння безкрає (Мал., Звенигора, 1959, 291).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 189.